Метод
усного опитування. Є найпоширенішим і найбільш
ефективним. Полягає у з'ясуванні рівня знань учня завдяки прямому контакту з
ним під час перевірочної бесіди. Усне опитування передбачає постановку вчителем
питань (завдань), підготовку учнів до відповіді та демонстрування своїх знань,
корекцію і самоконтроль викладених знань у процесі відповіді, аналіз та
оцінювання її.
Перевірочні
питання і завдання вчителя бувають репродуктивними (відтворення
вивченого Наприклад: наведіть приклади видів декоративно-прикладного
мистецтва), реконструктивними (застосування знань і вмінь у змінених
ситуаціях. Наприклад: як буде виглядати інтер’єр сучасного кафе у стилі
ренесанс? ), творчими (застосування знань і вмінь у нестандартних
умовах, перенесення засвоєних принципів доведення на вирішення складніших
завдань. Наприклад: розкажіть етапи створення вами малюнку комп’ютерної
графіки, який вам замовили у подарунок
ваші друзі).
Такі
питання бувають основними (передбачають самостійну розгорнуту відповідь.
Наприклад: в чому особливість
розвитку образотворчого мистецтва в епоху Київської Русі?), додатковими
(уточнення по ходу відповіді Наприклад: які особливості партесного
концерту?), допоміжними (навідними, допомагають виправити неточності у
відповіді. Наприклад: яка кінострічка О.Довженко дала початок розвитку
на Україні «поетичного кіно»?).
За
формулюванням питання бувають — звичайними, проблемними; за
формою висловлення — логічними, цілеспрямованими, чіткими, зрозумілими і
посильними; за місцем організації і проведення — класними і домашніми;
за методом перевірки результатів — традиційними, тестовими, програмованими;
за охопленням учнів перевіркою — індивідуальними, фронтальними, груповими.
При
підготовці до перевірки знань викладач повинен підготувати форму для обліку
результатів опитування. Усне контрольне опитування проводять протягом 10—20 хв.
На одне й те ж запитання може бути вислухано декілька відповідей, поки не буде
одержано правильну і вичерпну. Наприклад: Розкажіть про особливості
фрескового живопису за часів Київської Русі.
Фронтальна
перевірка передбачає оперативне, найчастіше усне опитування всіх
учнів. Масовість та оперативність часто роблять її дещо формальною і
поверховою. Однак з її допомогою викладач може визначити прогалини у знаннях
усіх учнів. Наприклад: Які музичні жанри ви знаєте? В чому полягає їх
особливість ? Наведіть приклади творів і назвіть їх авторів.
Групова
перевірка охоплює невелику групу (5—7) учнів і відбувається найчастіше
у формі групового опитування. Під час неї одночасно різними способами опитують
декількох учнів (індивідуальне опитування біля дошки, виконання завдань на
місці за картками, коментування або рецензування відповіді товариша та ін.).
Вона дає змогу перевірити більшу, ніж звичайно, кількість учнів, але порушує
фронтальну роботу і логічність у побудові уроку. Групову перевірку
використовують здебільшого під кінець чверті, переважно для спеціальної
перевірки учнів, підготовка яких викликає певні сумніви. Групове опитування
займає проміжне місце між фронтальним та індивідуальним за глибиною перевірки і
кількісним охопленням учнів. Наприклад: індивідуальне опитування біля
дошки для 2 учнів – назвіть відомі мистецькі стилі; виконання завдань на місці
за картками: надайте характеристику стилям( 1 учень – романтизм, 2 учень –
бароко, 3 учень - класизицзм); коментування або рецензування відповіді товариша
для 3 учнів.
Метод
письмового опитування. Особливістю
письмової контрольної роботи, порівняно з усною перевіркою, є глибина
відповідей на запитання і виконання практичних дій, більша тривалість її
проведення і підбиття підсумків. Її проводять у формі письмових відповідей на
запитання, які дають змогу оперативно визначити якість знань учнів. Метод
письмового опитування дає змогу за короткий проміжок часу перевірити багатьох
учнів, зберігати результати перевірки; виявляти неточності у відповідях учнів.
(приклади письмових контрольних робіт див. далі)
Метод
практичного опитування. Передбачає практичне
вирішення контрольних завдань (складання схем, таблиць, графіків, підготовка
реклам, буклетів, публікацій тощо). Така форма опитування передбачає практичне
виконання завдання за певний час. Учні за допомогою створення графіка, таблиці,
схеми, діаграми, малюнка тощо надати відповідь на узагальнене запитання,
виконання завдання самотужки або в групі. Наприклад: створіть схему видів
образотворчого мистецтва, заповніть в таблиці основні етапи розвитку художньої
культури України, та інш.
Метод
творчого опитування. Надає можливість вчителю у
творчій формі перевірити набуті знання з художньої культури, але при
застосуванні цього методу вчителю необхідно пам’ятати, що творчість учнів
оцінюється як додаткове завдання за вибором учнів (не обов’язковим). Бал або
бали можуть бути додатковими до основної оцінки. Наприклад: створіть
ескіз сучасного стилізованого костюму Закарпаття.
Тестові
методи перевірки знань. Вони становлять
систему завдань для оцінювання знань учня за допомогою кількісних норм.
Здебільшого передбачають вибір особою, яка проходить тестування, однієї з
кількох запропонованих відповідей. Термін запровадив до вжитку у 1899 р.
американський психолог Джеймс Кеттел (1860—1944), а тести як прийом оцінювання
почали застосовувати у Великобританії у 1864 р. На відміну від традиційних
методів контролю, орієнтованих в основному на перевірку засвоєння конкретних
знань, тестовий контроль спрямований на перевірку засвоєння ключових елементів
навчального матеріалу. Він відрізняється більшою об'єктивністю, усуває
суб'єктивізм, скорочує час на перевірку, сприяє дотриманню єдності вимог,
запобігає випадковості при оцінюванні знань, забезпечує сприйняття учнем оцінки
як об'єктивної, дає змогу статистично опрацювати одержані результати. У
шкільній практиці найпоширенішими є тести досягнень, креативності, критеріально-орієнтовані.
Якщо учневі пропонують вибрати правильну відповідь з декількох варіантів, такий
метод іноді називають альтернативним, або методом вибору. Його активно
використовували у 70-х pp. XX ст. У процесі комп'ютеризації навчання ймовірне
нове посилення уваги до нього, але на більш високому, якіснішому рівні .
Самоконтроль. Засобом
активізації свідомості, зміцнення знань, розвитку умінь і навичок є
самоконтроль. Згідно з ним учнів, які користуються повною довірою педагогів
унаслідок свідомого ставлення до навчання, переводять на самоконтроль,
довіряючи їм самим собі виставляти оцінку. Цей метод спонукає їх до підвищеної
відповідальності. Стосовно більшості учнів досвідчений педагог використовує
систему неповного самоконтролю, інколи, наприклад, дозволяючи наприкінці
творчих робіт заглянути у підручник, перевірити написане. При виконанні
письмових контрольних робіт учитель залишає певний час, щоб учні змогли уважно
прочитати написане, виправити випадково зроблені помилки.
Самооцінка
учня в навчальному процесі розвиває критичне ставлення до своїх здібностей і
можливостей, об'єктивне оцінювання результатів навчання. За результатами
самооцінки учнів поділяють на таких, що переоцінюють, недооцінюють, оцінюють
себе адекватно. Для формування навичок самоконтролю й адекватної самооцінки
учнів треба мотивувати виставлену йому оцінку, пропонувати йому оцінити свою
відповідь, організувати у класі взаємоконтроль, рецензування відповідей інших
учнів тощо. Важливо при цьому ознайомити їх з нормами і критеріями оцінювання
знань.
Результати
самоконтролю і самооцінки знань з окремих тем вносять у класний журнал, що
сприятливо впливає на зміцнення відповідальності учнів за навчальну роботу.
